Повернутися

Буклет 2011 року

Чоловік 49-ти років скаржиться на задишку змішаного характеру, кашель, набряки гомілок, збільшення живота за рахунок асциту. Хворіє більше 20-ти років на хронічний бронхіт. Останні 3 роки є інвалідом II групи через зміни з боку серця. Об’єктивно: ціаноз змішаного характеру, набряки. Ps- 92/хв, ритмічний, АТ- 120/70 мм рт.ст., ЧДР-24/хв. Акцент II тону над легеневою артерією. Над легенями - коробковий звук. Сухі хрипи над всією поверхнею легенів. Який механізм розвитку змін з боку серця у цього хворого?
  • Дихальний рефлекс
  • Кардіоваскулярний рефлекс
  • Рефлекс Бейнбріджа
  • Рефлекс Ейлера-Лільєстранда
  • Рефлекс Китаєва

Коментарі

Ейлера—Лільєстранда (1946) — вазоконстрикція в зоні гіповентильованих альвеол. При зниженні парціального тиску кисню в повітрі до 10 % спостерігається підвищення артеріального тиску в легеневій артерії у два рази. Вдихання кисню зменшує тиск в легеневій артерії. У здорових людей цей рефлекс має важливе значення: у стані спокою у людини вентилюється 1/5 частина альвеол. Обмеження перфузії невентильованих ділянок легень запобігає надходженню недооксигенованої крові у велике коло кровообігу. Функціональному спазму судин сприяє підвищений тиск повітря у бронхах і альвеолах, які здавлюють капіляри, унаслідок чого кровообіг у них призупиняється. Органічне і функціональне звуження просвіту легеневих судин, а також поширений характер гіповентиляції легень в результаті зазначеного вище рефлексу Ейлера—Лільєстранда призводять до підвищення судинного опору в легенях.

OLGA253@i.ua, Monday, 11 March , 04:54:41